Небесна сотня…

Ведучий:

Доживите за нас,

Долюбите за нас,

Доскажите за нас,

Дорастите за нас!

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Ведуча:

Описати, а тим більше відчути глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну, нині не під силу нікому. Гіркі події сьогодення не могли залишити байдужими жодного.

…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Ведучий:

Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що відбувалися впродовж останніх місяців, не залишили байдужими. Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.

1.

Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…

Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…

2.

Ми на порозі нових змін, нового майбутнього. Але якою ціною?

“Мирні солдати Майдану”, наші “Ангели сьогодення” навіки зайняли свої пости захисту українського народу на Майдані. Небесна сотня на варті. Вони поруч. Поруч з нами. З усім українським народом. Залишилось тільки назвати та вшанувати імена Українських Ангелів.

Світлою молитвою за Україну та патріотичними закликами завершилося віче-реквієм, присвячений пам’яті героїв Небесної сотні: “Герої не вмирають! Слава Україні! Слава Нації! Україна – понад усе!”

Небесна сотня зробила свій внесок в історію нашої держави. Ці «Небесні Ангели», як їх зараз можна назвати, захистили нашу країну від того, куди країна йшла при тій колишній владі. Я сподіваюсь, що саме завдяки їм країна зміниться на краще. І від себе особисто, від студентів університету, ми складаємо щиру подяку Героям. Світла пам’ять тим, хто зробив нашу країну іншою. Їх вчинки не будуть забуті ніколи. Країна змінилася. Настала нова історична віха. Це віха, що направляє Україну в цивілізаційне русло. У нову історію”.

Мільйони українців віддали свої життя за власну націю і державу. Захисники нашої Вітчизни поклали душу і тіло на вівтар свободи своєї країни і ми про це повинні завжди пам’ятати. Нас убивали, нищили голодоморами, вивозили до Сибіру, саджали по тюрмах. Але українська нація – нескорена і вільна! Зараз розпочинається відлік новітньої історії України. Небесна сотня виконала свою земну місію. Тепер наша черга. 

Все стало на свої місця. Проте не лише «Слава Україні! Героям Слава!» набуло нового й точнішого змісту. Тепер зрозуміло, що «Слава – політичній нації», що «смерті ворогам» хочеться багатьом і досі, коли перед очима зринають кадри із вбитими та пораненими героями. Що «душу й тіло ми положим за нашу свободу» – це не просто абстрактні слова з гімну. Врешті-решт, що Майдан Незалежності – справді те місце, де здобували свою свободу. Це дивне, неймовірне місце, потужна точка енергії нашого народу, де встигли відчути все: і радість, і безвихідь, і горе, і біль, і гордість, і повагу.

Ми повинні докласти усіх зусиль, щоби добитися справедливого суду для тих, хто винен у смертях, каліцтвах та інших злочинах проти нашого народу. Але гуртуватися маємо не довкола ненависті, а довкола любові, довкола вищої мети. Такою має стати побудова засадничо нової держави, тієї, котру бачили в своїх мріях загиблі герої і за котру вони віддали життя. Ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не могло повторитися і ніхто не вмирав через ідіотів при владі. Щоб герої не відправлялися на небеса передчасно, а трудилися і жили на радість рідним та близьким, мирно й щасливо.
 
Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. В кожному районі, кожному місті й селі зупиняються процесії, що везуть домовини з тілами загиблих, і місцеві люди, навіть серед пізньої ночі, зі свічками в руках, в дощ і холод, зі слізьми на очах віддають останню шану героям.
 
З очей мільйонів – сльози потекли; Серця мільйонів – болем умивались… . Серця ж Героїв битись не могли, І очі їхні вже не відкривались. Чи хтось гадав, що власнеє життя Ціною вільного ставатиме зненацька…? А їм уже немає вороття, Як вороття й пролитій крові братській. Коли Герої в передсмертний крок, Так віддано цю волю здобували, Свідомо вбивці, тиснучи курок, У пекло свої душі віддавали. І вже сердець немає молодих, Що билися за волю разом з нами. Лиш чути материнський плач за них, Який блукає довгими ночами. Небесна Сотня – у небесний світ Полинувши, для нас сказала – жити! Тож оправдати долі їхніх літ – Обов`язок народної еліти. На небі спокій їх чекає вже; І Вічна Пам`ять на землі настала. За них ми Богу молимось лише, Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!