Ведуча
Поволі падає золоте листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим
килимом, у якому ніби загубилися ваші ніжні посмішки, дорогі вчителі.
Ведучий
Вони, як маленькі натомлені сонця, розсипаються міріадами грайливих блискіток
і наповнюють ваші очі радістю, дорогі вчителі.
Ведучий
І це золото, дароване вам щедрою осінню в знак щасливої долі, і день цей,
осяяний тисячами щирих посмішок вдячних учнів, належать вам, дорогі вчителі!
Ведуча
Там, де в кожнім слові рух і дія,
Де жадання, прагнення у даль,
Там, де сива казка молодіє
Й новий гарт приймає стрімко сталь,
Ведучий
Народилось це пресвітле свято.
Закружляло вихором тепла.
Землю облетіло, щоб сказати:
Ведуча
Поволі падає золоте листя і вкриває задуману землю розкішним пухнастим
килимом, у якому ніби загубилися ваші ніжні посмішки, дорогі вчителі.
Ведучий
Вони, як маленькі натомлені сонця, розсипаються міріадами грайливих блискіток
і наповнюють ваші очі радістю, дорогі вчителі.
Ведучий
І це золото, дароване вам щедрою осінню в знак щасливої долі, і день цей,
осяяний тисячами щирих посмішок вдячних учнів, належать вам, дорогі вчителі!
Ведуча
Там, де в кожнім слові рух і дія,
Де жадання, прагнення у даль,
Там, де сива казка молодіє
Й новий гарт приймає стрімко сталь,
Ведучий
Народилось це пресвітле свято.
Закружляло вихором тепла.
Землю облетіло, щоб сказати:
«Вчительству вкраїнському хвала!»
Ведуча
Як найперший сонця поцілунок.
Котрий не зазнає забуття,
Як натхнення творчого відлунок
На початку нового життя, -
Ведуча
Вчитель відкриває світ замрії.
Помагає духові рости,
І плекає іскорки надії,
І святить знамена чистоти!
Ведучий
Осіннє небо, вмите журавлями,
Осіннє свято - тихе і святе.
Учителько! Ви - світлий образ мами,
Дитячих доль відлуння золоте
Ведуча
Дорогiвчителi! До Вас сьогоднi слова щирої шани, сердечної вдячностi. Ваша праця мудра i благородна. Розум, серце, душу, здоров'я впродовж усiхрокiв ви вiддаєте своїм вихованцям. Як мама, проводжаючи дiтей в дорогу, вiддає з рушником частинку свого серця, щоб зiгрiвало воно на життєвих перехрестях, так i ви передаєте з частинкою серця знання. Мабуть, велике воно, учительське серце, раз на стiльки вистачає його..
Учень 1:
Як багато у слові «вчитель»
Поривання, любові, краси.
Воно аж по вінця сповнене
Юначим сміхом,
Батьківськими тривогами,
Трепетними дитячими надіями
І щирим уболіванням
За майбутнє своєї країни.
Учень 2:
Воно - з чистого неба зіткане,
Із запеклих, замріяних молодих доль;
З іскристих, мов ватра,
Прийдешніх манливих здобутків.
Учень 3:
І дивується вічність, задивлена в сни,
Як скоряється владній волі
Учителя Всяке діло, узяте ним в руки,
Як гартується його воля у поєдинках із часом
І як він переростає самого себе, переплавляється, перероджується і убезсмертнюється у своїх учнях!
Ведучий:
Любі наші наставники! Обіцяємо вам бути гідним вашої мужності і мудрості, старатимемось надалі дарувати вам тільки радість.
Учень.
Учитель – це наша совість,
Взірець у житті єдиний.
Без нього життєва повість
Не пишеться у людини
Немає свого він часу,
Життя його – тільки школа.
Учитель – це дружні класи
Із радощами і болем.
Учень
Душевні ви, справедливі
І цим нас завоювали
До наших проблем чутливі,
Хоч є в вас своїх немало.
Тож буде хай день безхмарним
І ваше прекрасне свято
Працюєте ви не марно,
І можете святкувати.
Учень
А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок – таке в нас гасло.
Ведучий:
У народі кажуть: "Письменник живе у своїх книжках, художник - у картинах, скульптор - у створених ним скульптурах, а вчитель - у думках і у справах учнів". Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків - вчителів.
Ведуча:
Із року в рік учитель продовжує себе в своїх учнях. Його думки, почуття, щедро віддані дітям, працюють на майбутнє. Образ улюбленого вчителя, доброго і водночас вимогливого, вихованці пам"ятають усе життя.
Ведуча:
Любінаші наставники! У цейсвятковий день ми особливо болісновідчуваємо, як безжальноплине час, усвідомлюємо, наскількиважко вам торкатисяжорстокою правдою наших сердець, розуміємо, як нелегко часом знайти з нами спільнумову.
Ведучий:
Дорогівчителі
Ми щировітаємо вас ізпрофесійним святом!
Бажаємо вам здоров’яміцного, щастяп’янкого!
Учніввдячних, батьківобачних!
Чистихранків, сонячнихсвітанків
Променівсонця у кожневіконце!
Ніжної ласки, душевноїказки!
Грошей без ліку, довгоговіку!
Бувайтевеселі, бувайтездорові!
В багатійоселі, взаємнійрозмові!
Учень
Всіхспівати нас навчить,
Наш музичнийкерівник.
Розібратись в «до» і «ре»
Хточого не розбере.
Будутьвсі у нас співать,
Школу піснейзвеселять.
Ведуча
Як найперший сонця поцілунок.
Котрий не зазнає забуття,
Як натхнення творчого відлунок
На початку нового життя, -
Ведуча
Вчитель відкриває світ замрії.
Помагає духові рости,
І плекає іскорки надії,
І святить знамена чистоти!
Ведучий
Осіннє небо, вмите журавлями,
Осіннє свято - тихе і святе.
Учителько! Ви - світлий образ мами,
Дитячих доль відлуння золоте
Ведуча
Дорогiвчителi! До Вас сьогоднi слова щирої шани, сердечної вдячностi. Ваша праця мудра i благородна. Розум, серце, душу, здоров'я впродовж усiхрокiв ви вiддаєте своїм вихованцям. Як мама, проводжаючи дiтей в дорогу, вiддає з рушником частинку свого серця, щоб зiгрiвало воно на життєвих перехрестях, так i ви передаєте з частинкою серця знання. Мабуть, велике воно, учительське серце, раз на стiльки вистачає його..
Учень 1:
Як багато у слові «вчитель»
Поривання, любові, краси.
Воно аж по вінця сповнене
Юначим сміхом,
Батьківськими тривогами,
Трепетними дитячими надіями
І щирим уболіванням
За майбутнє своєї країни.
Учень 2:
Воно - з чистого неба зіткане,
Із запеклих, замріяних молодих доль;
З іскристих, мов ватра,
Прийдешніх манливих здобутків.
Учень 3:
І дивується вічність, задивлена в сни,
Як скоряється владній волі
Учителя Всяке діло, узяте ним в руки,
Як гартується його воля у поєдинках із часом
І як він переростає самого себе, переплавляється, перероджується і убезсмертнюється у своїх учнях!
Ведучий:
Любі наші наставники! Обіцяємо вам бути гідним вашої мужності і мудрості, старатимемось надалі дарувати вам тільки радість.
Учень.
Учитель – це наша совість,
Взірець у житті єдиний.
Без нього життєва повість
Не пишеться у людини
Немає свого він часу,
Життя його – тільки школа.
Учитель – це дружні класи
Із радощами і болем.
Учень
Душевні ви, справедливі
І цим нас завоювали
До наших проблем чутливі,
Хоч є в вас своїх немало.
Тож буде хай день безхмарним
І ваше прекрасне свято
Працюєте ви не марно,
І можете святкувати.
Учень
А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок – таке в нас гасло.
Ведучий:
У народі кажуть: "Письменник живе у своїх книжках, художник - у картинах, скульптор - у створених ним скульптурах, а вчитель - у думках і у справах учнів". Тому кожна людина з почуттям вдячності згадує свою рідну школу, своїх духовних батьків - вчителів.
Ведуча:
Із року в рік учитель продовжує себе в своїх учнях. Його думки, почуття, щедро віддані дітям, працюють на майбутнє. Образ улюбленого вчителя, доброго і водночас вимогливого, вихованці пам"ятають усе життя.
Ведуча:
Любінаші наставники! У цейсвятковий день ми особливо болісновідчуваємо, як безжальноплине час, усвідомлюємо, наскількиважко вам торкатисяжорстокою правдою наших сердець, розуміємо, як нелегко часом знайти з нами спільнумову.
Ведучий:
Дорогівчителі
Ми щировітаємо вас ізпрофесійним святом!
Бажаємо вам здоров’яміцного, щастяп’янкого!
Учніввдячних, батьківобачних!
Чистихранків, сонячнихсвітанків
Променівсонця у кожневіконце!
Ніжної ласки, душевноїказки!
Грошей без ліку, довгоговіку!
Бувайтевеселі, бувайтездорові!
В багатійоселі, взаємнійрозмові!
Учень
Всіхспівати нас навчить,
Наш музичнийкерівник.
Розібратись в «до» і «ре»
Хточого не розбере.
Будутьвсі у нас співать,
Школу піснейзвеселять.
|